photo

Народжені необхідністю

photo

Сім основних принципів

Народжені необхідністю

Внесок УНО Канади у розвиток українсько-канадської ідентичності за перші 10 років. . .

Період між 1929 і 1939 роками в історії Канади відомий як період великої економічної кризи, який на Заході пізніше акцентувався до ступені національного лиха через тривалу посуху 1930-1937 рр.

В цей період усі народи переживали нелегкі часи. Проте страждання були більш сильними і поширеними в українських громадах з огляду на те, що, в основному, українці приїхали до Канади лише декілька десятиліть чи навіть декілька років перед початком депресії. За таких умов деякі ведучі українські канадці вважали, що такого роду небезпеку можна до великої міри зменшити, якщо зайняти розум і час страждаючих і розчарованих людей на організованому рівні. З цією метою у червні 1932 року відбулася спеціальна конференція у Саскатуні (пров. Саскачеван) з метою обговорити і, можливо, створити конструктивну програму, яка була б цікавою і цінною для більшості українських канадців.

Під час дискусій виявилося, і конференція цілком усвідомлювала той факт, що в умовах депресії, труднощів і страждань наближалася широка й потужна пропаганда, яка в деяких випадках посилювалася уже існуючим невдоволенням. Таке невдоволення виражалося у формі відкритого насильства, яке в свою чергу мало тенденцію підривати основні принципи поведінки людей. Такого виду пропаганда, яка проникала на площі ринку, у громадські зали і навіть в сімейні кола, ставила клеймо ідеалам вірності Канаді та особистого обов’язку по відношенню до своїх сусідів як ознакам соціальної тупості, а культурні традиції, патріотизм і релігія розглядалися як залишки давніх забобонів. Ініціативу особистої реабілітації називали як відсутність класової свідомості. Уся ця пропаганда, яка гучно поширювалася від лісів Британської Колумбії через прерії Заходу до копалень та промислових заводів на Сході, створювала зростаюче соціальне хвилювання, яке приводило до загального збентеження, і яка різко наближала до межі виникнення соціальної небезпеки. Загальні умови в Сполучених Штатах в 1932 році були також дуже сприятливими для поширення такого ж стану до Канади. Беручи до уваги ці факти, конференція прийшла до висновку, що невідкладним завданням того часу була якнайшвидша і добре організована дія з боку усіх відповідальних громадян для створення умов, які сприятимуть запобіганню важких наслідків у майбутньому. Проте така дія мала б базуватися на позитивному ставленні і конструктивній програмі, а не на масових запереченнях, голосних звинуваченнях та криках про неосяжні цілі. Для того, щоб бути ефективною, у ній повинні брати участь всі шари суспільства: чоловіки, жінки та молодь, фермери та робітники, і середній клас. Щоб бути успішною, така програма дії не могла базуватися на тимчасових умовах, які виникли за тодішньої економічної депресії. Швидше, вона мала передбачати благополуччя країни та її громадян при будь-яких умовах.

В своїх рамках принципи індивідуальних обов’язків повинні бути збалансовані політичними і особистими правами кожного громадянина. Громадянська лояльність до країни повинна вимірюватися величиною зобов’язань, які громадянин та його сім’я має перед державою за привілеї та права, якими вони в свою чергу користуються під захистом держави. Така програма має наголосити, що саме в інтересах усього народу є створити організований тиск на конституційні органи влади для гармонійного існування соціального порядку із існуючими соціальними потребами за допомогою вчасних соціальних реформ з метою уникнення відкритої соціальної боротьби і насильства.

Така програма повинна повністю використати культурні традиції українських канадців для того, щоб нейтралізувати деструктивний вплив міжнародних пропагандистів, які прагнуть поширювати соціальне насильство. Необхідно зміцнити основи християнства, які практикуються у вільному демократичному суспільстві, серед українських канадців, що в свою чергу забезпечить захист їх проти вторгнення атеїзму, комунізму, фашизму і нацизму.

Ця програма повинна визначати перед своїми послідовниками принципи рівноправної міжнародної співпраці та справедливості у відповідній перспективі. Згідно цих принципів, усі народи мають право на повну політичну свободу та державність на своїх етнографічних територіях. В дусі цих принципів, українці в Європі повинні мати рівні права щодо існування їхніх власних етнографічних українських територій, які є окуповані військами іноземної держави. В якості практичного виконання згаданих вище принципів конференція одноголосно вирішила створити загальнодержавну організацію під назвою Українське Національне Об’єднання Канади.

Існуючі відділи Української Стрілецької Громади в Канаді та Організації Українок Канади повинні були стати братніми органами нової організації. Планувалося, що  Молодіжне Українське Національне Об’єднання Канади також буде дочірною організацією. Незадовго була створена тимчасова виконавча дирекція Українського Національного Об’єднання Канади, робота якої розпочалася започаткуванням філій в Едмонтоні і Саскатуні у 1932 році. Стійкість принципів, розроблених на конференції в Саскатуні (пров. Саскачеван), незабаром підтвердилася активним відгуком серед українських канадців по всій Канаді.

Всеохоплююча соціальна, культурна, ентічна і політична програма, основана на канадському образі, водночас з належним визнанням українства, здавалося, відповідала прагненню українського народу в Канаді об’єднатися у моральний, економічний і політичний конструктивний рух. Одна за одною почали створюватися філії Українського Національного Об’єднання Канади. За ними послідували молодіжні і жіночі орагнізації. В той же час, у кожній громаді з’являлися чисельні творчі групи. Серед перших були хорові й театральні групи, читальні клуби. Пізніше створювалися освітні курси для дорослих та вечірні і літні школи для дітей. З’являлися благодійні організації, споживчі кооперативи, фінансові та кредитові спілки. Жіночі організації, ніби передбачаючи майбутню війну, почали сприяти діяльності, подібній до тієї, яку проводив Червоний хрест. Це були клуби, відомі як групи Золотого хреста, в яких компетентні особи і місцеві лікарі-терапевти навчали жінок надання першої допомоги. При кожній філії створювалася бібліотека. В Саскатуні був заснований Національний музей.

Напослідок заснувалися радіо-телеграфна школа в Торонто (пров. Онтаріо), льотна школа в Ошаві (пров. Онтаріо) і літня школа української музики і культури в Вінніпезі (пров. Манітоба), як освітні центри для української молоді Домініону. На річних конференціях Українського Національного Об’єднання Канади, які завжди проводилися одночасно з річними з’їздами братських організацій, переглядалися, змінювалися і удосконалювалися принципи, прийняті під час конституційної конференції 1932 року, яка відбулася в Саскатуні (пров. Саскачеван). Протягом наступних більш, ніж 80 років організація та її члени працювали і продовжують працювати на доброчинність українсько-канадської громади від заходу до сходу країни.

ПРИЄДНАЙТЕСЯ ДО НАС!

І станьте членом великої дружньої родини

Сім основних принципів

Українське Національне Об’єднання Канади було засноване на засадах семи основоположних принципів:

Українське Національне Об’єднання визнає той факт, що кожне людське суспільство складається з трьох основних груп. Найважливіша група не є чисельною, проте інтелектуально і морально стійкою. Це група, яка є провідником більшості відданих громадян і яка бере на себе відповідальність за вдосконалення існуючого соціального ладу для узгодження його із соціальними тенденціями, які постійно змінюються, та вимог людського життя. До цієї активної і конструктивної групи належать усі організації лояльних громадян. Друга важлива група є зазвичай нечисельною також, проте надвзичайно активною, гучно ліберальною щодо обіцянок, розумною у виборі тактики та стратегічно і драматично переоцінює  почуття несправедливості економічно незадоволених груп. Вона складається з елементів, які всіми доступними засобами протистоять існуючому соціальному порядку. Вона мобілізує незадоволені групи по всій країні з метою насильного повалення вільної демократичної системи правління.

Більшість громадян належить до третьої групи. Вони складають основну частину населення, зайняту своїми повсякденними справами і приділяє мало або взагалі не приділяє ніякої уваги соціальному добробуту інших. В умовах кризи ця велика маса слідує за тією чи іншою активною соціальною групою, із зазначених вище, і таким чином визначає остаточний політичний курс країни.

Українське Національне Об’єднання разом з братніми організаціями координує свою соціальну відповідальність з першою або конструктивною соціальною групою і вірить у свою чергу в захист сучасної демократичної системи Канади. Ми віримо, що наші члени і наші численні послідовники – окремо і колективно – можуть і, якщо виникне необхідність, виступатимуть разом з іншими лояльними канадцями проти будь-яких спроб поставити під загрозу політичні та громадянські свободи окремих осіб та установ Канади. Наша тверда віра в те, що в даний час як організована група, яка має чітке розуміння ситуації та готовність жертвувати і працювати для кращого майбутнього Канади в рамках нашої Конституції, ми повинні ставити свої обов’язки як громадян цієї країни вище за наші особисті справи, щоб зберегти наші права для майбутніх поколінь. Ми не хочемо перекласти свою власну відповідальність на когось іншого! Ми віримо в себе!

Канада була країною віри і надії наших попередніх поколінь, які покинули свою дорогу батьківщину через жорстокий гніт і нещадну експлуатацію іноземними окупантами. Канада є країною нашої власної віри, і ми хочемо зберегти її як країну віри і надії для наших дітей. Ми віримо в країну нашого вільного усиновлення, тому що саме тут ми знайшли соціальну і політичну свободу, рівність і можливості, за які українські народи в Європі боролися протягом століть і за які вони все і надалі борються. Ми віримо в Канаду, бо в цій новій землі парламентом, судами та громадянами практикуються принципи британської демократії та чесної гри. Ми віримо в Канаду, тому що вона пропонує нам і нашим дітям свої величезні ресурси та можливості в дусі “чесної гри” та довіри.

Ми віримо в Канаду і присвячуємо себе її обороні та її майбутній безпеці.

Канада – нова країна. Її населення, природні ресурси та промисловість зазнають змін, пов’язаних з швидким розвитком. У цьому процесі, який здійснюється практично повністю за допомогою приватної ініціативи, численні проблеми соціальної незугодженості стали гострими та вимагають негайної уваги. Ми вважаємо, що ці невідповідності можуть і повинні бути ефективно виправлені адекватними соціальними реформами. Щоб усунути причини внутрішніх соціальних заворушень та можливих конфліктів, ми вважаємо, що:

  • зосередження капіталу та багатства в інших формах повинні бути юридично обмежені, щоб забезпечити більш широкий та справедливий розподіл національного доходу та ресурсів серед канадських громадян;
  • страхування життя, захворювання, страхування  від нещасних випадків та безробіття, а також пенсії для людей похилого віку повинні бути інтегровані та підпорядковані відділу соціального забезпечення уряду. Ця схема страхування повинна бути національною за обсягом та обов’язковою для кожного працездатного громадянина, який відповідно має право на роботу;
  • департамент соціального забезпечення повинен також забезпечувати інвалідів усіх категорій, включаючи інвалідів війни;
  • медичні послуги та госпіталізація повинні бути націоналізовані;
  • працевлаштування за розумною заробітною платою має бути доступним для всіх громадян, які здатні працювати;
  • земельні володіння повинні регулюватися, щоб задовільнити попит сільськогосподарських груп країни;
  • ціни на сільськогосподарську продукцію повинні зберігатися у співвідношенні із рівнем цін на промислову продукцію, щоб забезпечити справедливий дохід фермерам, працівникам та промисловцям;
  • слід визнати розширення права на профспілкові об’єднання у фермерстві та визнання колективних переговорів як права працівників усіх професій;
  • рівноправні освітні можливості мають бути надані всім молодим людям;
  • повинен бути створений громадський огляд житлових будинків і повинен бути започаткований житловий план, національний за обсягом та фінансований за рахунок національного кредиту, щоб забезпечити безпечні будинки для сімей з низькими доходами.

Ми вважаємо, що відповідні соціальні реформи у цій галузі повинні і будуть запроваджені в Канаді під керівництвом відповідальних лідерів та за допомогою існуючих законодавчих намірів, і таким чином стимул до насильства буде ліквідований.

Ми віримо, що культурні традиції – це не пусті залишки минулого, а швидше втілення життя, що триває і продовжує дух народу. Протягом одинадцяти століть українська культура знайшла своє вираження у музиці, літературі, мистецтві та філософії, і самі українці боролися за збереження своєї культури у багатьох історичних битвах. Частина цієї культури була знищена, але більшість її збереглася, переважно в піснях, звичаях, щоденному житті, мистецтві та літературі. Сама українська мова є шляхетним і могутнім втіленням нашої культури. Ми б зрадили своє власне минуле і були б несправедливими до майбутнього культурного життя Канади, якщо б знехтували збереженням цієї спадщини наших предків. Ми хочемо, щоб ми та наші діти були гідними, добрими та вірними канадськими громадянами, і ми вважаємо, що недовіра і презирство гідної культурної традиції руйнує міст між минулим і теперішнім та підриває міцну основу для майбутнього. Таке ставлення позбавило б нас можливості зробити свій внесок у канадську національну культуру.

Тенденція нашого часу, здається, недооцінює значення релігійних настроїв та релігійної освіти людей. Як організована соціальна група ми усвідомлюємо, що релігійні настрої глибоко впроваджені в людську природу, і всі спроби примусово викорінити ці переконання з людської душі або замінити її будь-якою партійною пристрастю чи ідеологією призвели лише до деградації людського духу і соціального порядку. З іншого боку, ретельне виховання християнських вірувань сприяє розвитку моральних якостей людини та піднесенню суспільства до більш високого рівня духовного життя.
Тому ми віримо в християнську релігійну освіту та в практику принципів християнства в суспільному житті.

Ми віримо, що кожен народ чи нація має право користуватися чотирма свободами, висловленими Президентом Рузвельтом, і застосовувати ддя себе принципи декларації Атлантичної хартії. Ми вважаємо, що з постійно зростаючим технологічним розвитком повітряних, сухопутних і морських перевезень і, при високій механізації засобів виробництва та розповсюдження, відстані та простір  втрачають колишнє значення, а увесь світ стискається в маленьку географічну сферу.

Кожна країна є близько і швидко доступна до інших, вона стає економічно, стратегічно і політично залежною від інших країн.

За цими новими геополітичними подіями жодна країна не є політично безпечною, якщо не буде прийнятий і гарантуватися на міжнародному рівні новий принцип національної рівності всіх народів. Канада, як країна з невеликим населенням, не може сподіватися залишатись безпечною за уявною стінкою ізоляції у світі, де свободу заперечують іншим країнам з рівним або навіть більшим числом населення.

Ми віримо, що в теперішньому світі не може бути свободи, якщо велика українська нація з понад 45 мільйонами людей залишиться під окупацією та пригніченням іноземних держав. Ми вважаємо, що українська нація має право будувати вільну державу на своїх етнографічних територіях. Ми віримо, що в рамках нашої вірності Канаді ми повинні морально і матеріально підтримувати зусилля української нації до здобуття політичної свободи.

Прослухайте промову полковника А. Мельника з нагоди 25-ої річниці конвенції УНО Канади в Торонто, 1957р.

Полковник Мельник, який відвідав Торонто з нагоди 25-річчя заснування УНО Канади, звернувся до делегатів та гостей з натхненною промовою, під час якої він запропонував створити Світовий Координаційний Орган Українців, який було втілено в життя 10 років потому у формі Всесвітнього Конґресу Вільних Українців (сьогодні Світовий Конґрес Українців). Його заклик до дії резонує і сьогодні, оскільки він говорить про необхідність єдності серед українців; заохочує українських канадців розвивати свою культуру в контексті Канади, щоб вони могли працювати над популяризацією українських та канадських інтересів за свободу від тиранії Москви у всьому світі.
Цей рідкісний запис є одним із небагатьох записів роботи керівництва Організації Українських Націоналістів та є частиною архіву Цифрового проекту проінформованості УНО.